ТеренСтеп

TerenStep

kowalik@mail.ru

З досвіду роботи вчителя історії Ковалика В.О.

Нехай у школі панують яскрава думка, живе слово і творчість дитини.

В.О.Сухомлинський

Якщо людина є найвищою цінністю природи суспільних відносин , якщо вона неповторна особистість зі своїм духовним світом, розмаїттям інтересів, потреб, інтелектуальними здібностями, то навчальний заклад має бути тим духовним інститутом, весь уклад життя якого спрямований на формування особистісних рис кожної дитини, її духовної сутності.

Майбутнє України – за молодими талановитими людьми, які органічно поєднуватимуть у собі високий інтелект, волю, багатство почуттів, розвинену здібність генерувати і сприймати нові ідеї, демократичний стиль діяльності, людяність.

Величезна роль в становленні творчої особистості належить учителеві. Розвивати творчих особистостей може тільки творчий учитель. Недаремно К.Ушинський наголошував:” Тільки особистість може вплинути на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна створити характер”.

Саме таким вчителем в Новоандріївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів є вчитель історії та суспільствознавства Ковалик Валентин Олександрович. Він працює творчо, самовіддано, наполегливо і натхненно перебуває в постійному творчому пошуку. Кожен його урок – це пошук найбільш ефективних форм та методів роботи з вихованцями. Проблема над якою працює вчитель: ”Особистісно-орієнтоване навчання та розвиток творчого мислення “.

Вчитель намагається зацікавити учнів через різні види пізнавальної діяльності, виробити в учнів навички правомірної поведінки, практичного застосування норм права, оволодіти найбільш важливими поняттями та термінами, необхідними громадянину демократичної правової держави.

Наприклад, на уроці правознавства в 9 класі при вивчені “Права людини” Валентин Олександрович ставить мету: конкретніше познайо­мити учнів із загальними принци­пами Декларації прав дитини, при­вернути увагу до того, що не всі уряди країн-членів ООН роблять усе необхідне для поліпшення умов життя й навчання дітей; залучити дітей до практичного вираження своїх думок; виховувати палке праг­нення жити в мирі й злагоді, дотри­муючись доброзичливого ставлен­ня до людей, якщо вони в чомусь і відрізняються від нас самих.

Вчитель: - 20 листопада кожного ро­ку всі люди світу відзначають як День захисту прав дитини. 20 листопада 1989 року Гене­ральною асамблеєю ООН була прийнята Конвенція про права ди­тини. Звернімося до головних принципів Декларації прав дитини.

(Учні читають і коментують принципи Декларації)

- Діти, як і всі люди доброї волі, не можуть бути сторонніми спостерігачами за тим, як тяжко доводиться дітям Іраку, Палестини, Лівану, Руанди, Намібії. Ми теж можемо подати свій голос на захист прав дітей усьо­го світу. Як це зробити? Ми можемо звернутись із закликом до урядів країн, надіславши відповідні звер­нення до ООН.

Далі вчитель пропонує учням, виходячи з го­ловних принципів Декларації прав ди­тини, написати (кожен щось своє) конкретне звернення або оформити все це у вигляді оригінальних плака­тів. Пізніше проводиться виставка таких плакатів.

Написи «Звернення до урядів країн», «Побажання дітям світу» діти вико­нують від руки, не витрачаю­чи для цього багато часу, краще більше часу відвести на обговорення звернень чи побажань.

Вчитель: Отже, з чим ми звертаємось до уря­дів країн світу?

Учні: - Поводьтеся з дітьми як з рівними. 

-   Зробіть так, щоб у кожної дитини був свій дім.

-   Дайте можливість кожній дитині гратися.

-   Створіть умови, щоб кожна ди­тина жила в сім'ї.

-   Діти не повинні голодувати, - пам'ятайте про це.

-   Врахуйте, що кожна дитина по­винна навчатися.

-   Пам'ятайте, що діти — це май­бутнє миру й життя на Землі.

Учитель: А які побажання ви напи­сали б дітям з різних країн?

Учні: - Жити в сім'ї з татом і мамою.

-   Відвідувати хорошу школу.

-   Ніколи не зазнавати голоду.

-    Миру, злагоди, спокою.

-   Ніколи не знати, що таке війна

-   Мати всюди хороших друзів.

Свій творчий потенціал спрямовує на конкретного учня його особистість. В арсеналі його діяльності такі форми, методи організації і навчання, які апелюють до власного досвіду учня, активізують його емоційну інтелектуальну сферу.

Вчитель прекрасно знає свій предмет. Його система знань спрямована на найбільш повне врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня. В його методичному арсеналі нетрадиційні уроки, на яких сприймання нового матеріалу, його засвоєння здійснюється в незвичайних формах.

Так, наприклад, вчителем використовується групова форма роботи “Годинник”. Учні класу умовно призначають один одному “зустрічі” на певну годину. Під час таких “зустрічей” всі учні класу одержують можливість висловитися перед своїми товаришами у кілька разів частіше, ніж у звичайних умовах. Далі йде діалог: кожен відповідає на запитання, поставлене сусідом по парті. У такий спосіб учні самі перевіряють знання і оцінюють своїх товаришів, називаючи вчителю лише оцінку, яку заслуговує товариш. Такий підхід до перевірки знань зберігає час, сприяє розвитку мислення школярів, посилює прагнення якнайкраще засвоїти матеріал кожної теми. Перевагою такої форми роботи є активізація діяльності слабких учнів.

На своїх уроках Валентин Олександрович також застосовує і інші інтерактивні методи роботи.  Наприклад: “Суд від свого імені”.

Вчитель ділить клас на однакові групи (судді, позивачі, відповідачі) і дає кожній групі завдання: 

-   суддям - підготовка запитань;

-   позивачам - підготовка вступної промови та викладу аргументів;

-   відповідачам - підготовка промови-відповіді та захисту.

Тобто в кожній окремій групі проходить обговорення за таким сценарієм:

-   Вступні заяви учасників судового процесу.

-   Позивач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання,

-   Відповідач викладає суть захисту, суддя ставить йому запитання.

-   Суддя виносить рішення.

Після того як  в кожній групі закінчилися обговорення і весь клас знову об'єднується, судді оголошують свої рішення.

Цей метод дозволяє отримати уявлення про спрощену процедуру прий­няття судового рішення та провести рольову гру - судовий процес, під час якої учні навчаються працювати в малих групах, стримано і толерантно відстоювати свою думку, приймати виважені і об’єктивні рішення.

 Вчитель вважає, що дуже важливим на сучасному етапі є вироблення навичок творчого опрацювання інформації, підтримання балансу між сумою знань, які засвоїв учень, і сформованими вміннями та навичками.

Якщо історичні знання трактувати як розуміння і збереження в пам’яті основних подій, фактів, а значить, висновків і закономірностей, що походять із цих фактів, подій, то стає зрозумілим, що учень свідомо запам’ятовує тільки те, що є результатом його пізнавальної діяльності, до чого він доклав зусиль.

Учень ніколи не оволодіє знаннями по-справжньому, якщо вони йому даються в готовому вигляді.

Процес оволодіння знаннями дещо схожий на науковий процес пізнання нових явищ. Тому Ковалик В.О., як вчитель історії, ставить завдання  не полегшувати цей процес, стаючи єдиним джерелом інформації, а раціонально організувати пошук істини і тим самим прискорювати процес пізнання. Іншими словами, вчитель лише створює необхідні умови для пробудження пізнавальної активності учнів. Оволодіння знаннями здійснюватиметься залежно від того, як кожен учень прагне до історичного пізнання і які він має розумові здібності.

Процес пізнання здійснюється за такою схемою. Спочатку виникає уявлення, що створюється на основі відчуття і первинного сприяння історичного матеріалу. В уявленнях фіксуються лише зовнішні ознаки історичної події, явища, факту. Тому перше історичне уявлення вчитель робить цікавим, захопливим.

Потім відбуваються осмислення матеріалу, що визначається, та його  узагальнення, тобто розкриваються сутність явищ, причинно-наслідкові зв’язки. Цей процес вимагає за діяння розумових операцій зіставлення, аналізу, узагальнення тощо. Поштовхом тут є пізнавальні завдання, проблемні питання, парадоксальні ситуації й навіть здивування. Розв’язання пізнавального завдання є дуже важливим етапом пізнання.

Осмислення історичних процесів врешті-решт приводить до розуміння причинно-наслідкових зв’язків між явищами, які вивчаються, і до формування понять, тобто узагальнених теоретичних висновків. Процес формування понять здійснюється тільки в поєднанні практичної  й розумової діяльності учнів.

Наприклад, в 10 класі при вивчені теми “Початок сталінської індустріалізації” вчитель на дошці вивішує схематичну газету, в якій є дві рубрики “Про що писали” і “Про що мовчали”. Клас  умовно ділиться на дві групи (кореспондентів), кожна з яких отримує власне завдання. Після закінчення роботи учні розміщують свої  замітки у відповідних рубриках.

Метод “Газета” дозволяє розвивати навички самостійної роботи з різними джерелами та  дослідження їх, встановлювати позитивне і негативне, в тому чи іншому історичному явищі чи процесі, причини та наслідки, зробити висновки. Газета дозволяє кожному учневі виразити свої думки, своє бачення чи судження по проблемі. А це спонукає до розвитку послідовного, логічного і критичного мислення учнів та до становлення особистості людини і громадянина.

Валентин Олександрович зацікавлює учнів розмаїттям видів роботи: семінари, підсумкові співбесіди, диспути, конференції, самостійна робота з документами. Його уроки мають чітку структуру, методи і прийоми роботи завжди відповідають темі і завданням.

Використання поезії, творів усної народної творчості, образотворчого мистецтва, музичних фрагментів, зачитування описів з художньої літератури допомагає учням легко входити в емоційну  сферу, створювану вчителем на уроці.

Так, в 7 класі на історії України, при вивчені теми “Монгольська навала на українські землі” Валентин Олександрович пропонує уважно прослухати уривок з твору В.Яна “Батий”:

“Вже декілька днів йшов бій за Київ, тумен за туменом йшов туди, а назад не повертався. Тоді хан зажадав бачити полонених.

До нього привели молоду жінку. Вона була тяжко поранена. Стікала кров’ю. Лежала на спині і не в силах була підійнятися. Поставити на ноги її так і не вдалося. Очі жінки, великі і широко розкриті, дивилися в небо. Вона прикусила нижню губу, намагаючись стримувати стогін.

-   Навіщо привели жінку ? – гнівно спитав Бату-хан. – Я ж наказав привести тих хто з нами б’ється.

-   Вибач, о володарю, - сказав нукер і повалився на коліна, - чоловіки в них живими не здаються, а всі жінки б’ються не гірше за своїх братів, батьків і чоловіків. Тому ми змогли привести лише цю тяжкопоранену жінку.

-   Який народ ! – пробурчав Бату-хан, і наказав кинути в бій всі сили, навіть свій особистий тумен “СКАЖЕНИХ”

На таких прикладах боротьби з іноземними поневолювачами  вчитель намагається виховувати в учнів патріотичні почуття, любов до своєї Батьківщини, до славного героїчного минулого українського народу.

 Пізнавально-розвивальний процес, творча атмосфера в класі забезпечується продуманістю кожного етапу уроку. В системі роботи вчителя диференційовані, індивідуальні та групові завдання. З цією метою використовуються тестові завдання, індивідуальні картки, співбесіди, проблемний виклад навчального матеріалу, толерантне ставлення до висловлених думок учнів під час проведення диспутів, польових дидактичних ігор, аналізу правових ситуацій. Доброзичлива атмосфера на уроках сприяє плідній пошуковій роботі учнів, активізації їх розумової діяльності.

Наприклад, використання карток допомагає зробити урок змістовнішим і цікавішим, глибше висвітлити та закріпити в дитячій пам’яті складні питання економіки, культури та політики. За допомогою карток є можливість не тільки цілеспрямовано керувати самостійною роботою учнів, а й здійснювати диференційований підхід до кожного з них. 

Завдання першого рівня складності поділяється на два види “ШКОЛЯДА” та “АБЕВЕГЕДЕЙКА”, вирішення яких проводиться за аналогією дитячої гри “Морський бій”. В спеціальній матриці (див табл.) правильні відповіді учні відмічають знаком “+” або “х”.

Для перевірки завдання  потрібно лише накласти на матрицю з відповідями “ключ відповідей”. Даний метод дозволяє за 3-5 хв. перевірити знання учнів.

Приділяє увагу вчитель і формуванню вмінь здобувати знання з різних джерел. На початку навчального року учні знайомляться з методикою роботи за новим підручником, працюють з пам’яткою, вчаться складати бібліографію, оформляти довідниковий матеріал. Практикуються заняття в бібліотеці, де учні вчаться користуватися каталогами, картотекою, бібліотечними фондами, з елементами методики наукового дослідження з врахуванням вікових особливостей. Продумуються шляхи залучення всіх дітей до самостійної діяльності по засвоєнню знань і оволодіванню навчальними уміннями. Готуючи реферати та повідомлення про державних та політичних діячів, учні користуються енциклопедіями, довідниковою літературою, матеріалами на комп’ютерних носіях. Активізація уваги і мислительної діяльності успішно здійснюється при перевірці знань: фронтальній індивідуальній, перевірці знань за картками, організації усного рецензування учнями відповідей товаришів.

Хорошою основою в практиці вчителя і учнів є кабінет історії, в оформленні якого брали активну участь під керівництвом вчителя і учні. Актив кабінету творчо працює над поповненням кабінету новими матеріалами, стендами з правознавства, історії та краєзнавства, тому кабінет історії забезпечений відповідним навчальним обладнанням і являється одним з кращих кабінетів школи.

Під його керівництвом в школі працює історико-краєзнавчий гурток, завдання якого, не дублюючи шкільну програму, логічно доповнити її, розширюючи і поглиблюючи знання з історії України та історії рідного краю; створити умови для розкриття потенціалу здібних учнів, які мають нахил до творчої роботи та вивчення дисциплін гуманітарного профілю; залучити та зацікавити учнівську молодь перспективою досліджень рідного краю.

Учні  школи зібрали чималий матеріал з історії школи. Це архівні документи, листи-спогади випускників школи, фотографії вчителі, матеріали листування з групою “Пошук” на Кубі. Тут в 1963 р. загинув колишній учень нашої школи Макаренко Віктор Павлович, спогади ветеранів війни і праці, воїнів, які пройшли дорогами Афганістану, спогади учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, вчителів-ветеранів. 

Учні школи разом з педагогічним колективом вирішили систематизувати зібраний матеріал і оформити кімнату-музей. В обладнанні музею взяли участь учні школи, вчителі, фермери, колишні учні, які допомогли коштами.

На сьогодні музей налічує близько 300 експонатів, які розповідають про історію розвитку освіти з 1903 р. по сьогодні, про вчительські династії, випускників школи, які обрали професію вчителя. Тут представлені нагороди педагогічних працівників та учнів школи.

Велика пошукова робота проводиться під керівництвом Ковалика В.О. по створенню музею історії села Новоандріївка. Юними краєзнавцями зібраний вагомий матеріал предметів побуту, фотографії бійців, які пройшли дорогами війни. Стенди “Новоандріївка до революції”, “Від революції до Великої Вітчизняної війни”, “Оновлене село”, “Воїни-односельчани, які загинули за Вітчизну” розповідають про історію виникнення та розвиток села, зібрано спогади бійців.

Тут же в музеї є описи “Новоандріївка 1883”, “Від земської до середньої” “Війна 1941-1944”, збірник “Кіровоградщина моя”, виданий обласним центром туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді, де вміщено матеріал зібраний краєзнавцями Новоандріївської школи.

Валентин Олександрович проводить велику роботу з обдарованими дітьми.

Його вихованці успішно виступають в турнірах, на конкурсах, демонструють свої уміння та творчі здібності на шкільних, районних та регіональних  олімпіадах  з історії та правознавства.

Слід також відмітити, що Ковалик Валентин Олександрович постійно знаходиться у творчих пошуках сучасних технологій навчання. Ерудиція, творчий пошук притаманні роботі вчителя, який намагається займати в дитячих душах вогник великої любові до Батьківщини, приділяє увагу вихованню патріотизму, вмінню розуміти і оцінювати події минулого в їх взаємозв’язках, усвідомлювати постійну мінливість світу і суспільства в цілісності, відслідковуючи процес виникнення, розвитку і зникнення суспільних явищ.