ТеренСтеп

TerenStep

kowalik@mail.ru

Травень

“Прийде май — у землю дбай”

Травень — останній місяць весни, коли природа постає у всіх своїх найкращих шатах. У народі кажуть, що то травень ліси свіжу зелень одягає, літо в гості чекає. В давнину місяць називала «майником», «травником», «пролітаєм», «маєм». Слово «май» і українській мові означає зелень, гілки дерев: «І за образами май, і по гвіздочках май». Це місяць пахучих трав, місяць закоханих, і місяць молодих:

1 травня. Прп. Івана, учня св. Григорія Декаполіта. (Кузьми Ісповідника). Сонце зійшло ясно— на погоже літо. Якщо вдень тепло, то в жнива теж буде тепло й сухо. Холодний день — кінець місяця буде теплим, і навпаки. Садять моркву, буряки.

2 травня. Прп. Івана Ста рола врського. (Івана Старопечер ника). Жінки виносили на річку білити полотно: «Прачі б'ють — Івана чуть».

5 травня.   Апп.   Нафанаїла,   Луки   і  Климента.   (Луки весняного). «Дождались весняного Луки: ні хліба, ні муки, а прийшов осінній Лука (31.10) — з'явилися хліб і мука».

6 травня.    Мч.   і   чудотворця   Юрія   Побідоносця. (Юрія, Георгія). Він загинув у 303 році. На іконах Юрій зображений витязем на білому коні зі списом у руках, яким вбиває лівійського змія. Друге його ім'я — Святий Георгій Землероб, бо у всіх християнських народів він шанується як покровитель землеробства і скотарства. У цей день садили редьку — гарна вродиться. Казали: «Святий Юрій по полю ходить, хліб-жито родить».

У цей день селяни йшли в поле, кропили посіви свяченою водою, щоб нива добре вродила. Цілющою юрієвою росою дівчата вмивалися на вроду, старші жінки — щоб не боліла голова і очі. Дому й кажуть, що «травнева роса краще вівса». На Юрія раніше обов'язково виганяли випасати худобу, щоб були щедрими надої. Господиня виганяла корову вербою, зрізаною й освяченою у Вербну неділю, примовляла: «Христос з тобою! Юрій хоробрий, прийми мою худобину на все літо й бережи її».

Дивились на посів: якщо ворона сховається в житі, то літо урожайним буде; коли озимина горобцеві по коліна — очікували лихої години. Зозуля теж віщує майбутній урожай: якщо вона кує до Юрієвого дня на голе дерево — нансврожай, падіж худоби. Колись на Юрія рвали ряст, топтали і примовляли: «Топчу-топчу ряст. Дай, Боже, потоптати і того року діждати». Вірили, що це додасть здоров'я на весь рік. Звідси прислів'я: «Вже йому рясту не топтати», тобто людина, про яку так казали, не житиме довго.

З цього дня починали орати толоками ниву у вдів.

Після обіду молодь збиралась на вигоні; грали в ігри, співай. Парубки їздили на конях.

«Якщо дощ на Юрія, то буде хліб і в дурня».

8 травня. Ап. й євангеліста Марка. (Марка). Його називають ще й ключником, бо «він тримає ключі під дощів». Казали: «Якщо в маї три дощі добрі, то будуть комори хліба повні». Якщо яблуні ще не цвітуть — на неврожий.

13 травня. Св. ап. Якова. (Якова). Напередодні ніч була тепла і зоряна — на хороший урожай. Вранці зійшло ясне сонце — на погоже літо.

14 травня. Св. пророка Єремії. (Яреми). «Єремій, про посіви розумій». «Коли на Ярему погоже, то й жниво буде пригоже».

15 травня.  Перенесення мощів  князів Бориса  і  Гліба. (Весняного Бориса І Гліба, Борисів день, солов'їний день). На Бориса і Гліба — найпізніша сівба. Починають співати солов'ї і співають, доки ячмінь не викине колос. Якщо соловей защебече — буде похолодання на два тижні.

18 травня. Св. мч. Ірини. (Ярини-розсадницІ). Найкращий день для висаджування розсади капусти. «Прийшли Ярини — відкривай сіни», тобто встановлюється стійке тепло.

19 травня. Св. Йова Багатостраждального. (Іови). Починали сіяти горох, квасолю, боби. Зранку роса — на добрий урожай.

22 травня. Перенесення мощів св. Миколая Чудотворця до Бару. (Весняного Миколи). «На весняного Миколи не буває холодно ніколи, а на зимового Миколи (19.12) не буває тепла ніколи». Освячується вода для купання, відбуваються храмові свята в багатьох селах.

Говорили: «Якщо на Миколая пішов дощ — то велика милість Божа».⁴ Застерігали: «До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки», «До Миколи кріпись, хоч розіпнись, а з Миколи живи — не тужи». Примітили: «На Миколу дощовито — влітку буде гарне жито».

23 травня. Ап. Симона Зилота. (Симонове Зело). У народі кажуть: «Усі трави цілющу силу мають, тільки треба знати, коли їх збирати»'. Це саме той день, коли зілля має велику цілющу силу. До схід сонця знахарки в святковому одязі приходили в ліс і вітались: «Добрий дені. тобі, лісе! Прийшла до тебе по всяку траву, яка помагає від усякого горя». Підійшовши до рослини, хрестились і примовляли:

Мати Божа ходила, зілля родила,

Відром поливала,-нам на поміч давала!

Коровам давали їсти жовті квіти, щоб давали жирне молоко.

24 травня. Св. Мокія. (Мокія). «Моків день мокрий — все літо буде мокре». Якщо на Мокія дощ чи туман, то буде ще сорок днів дощить. Схід сонця багряний — влітку буде сильна спека.

Люди називали Мокія «царем граду». Щоб не було граду, вдавались до замовляння. Цього дня не працювали. Можна, правда, доглядати городні рослини, сіяти пізній горох, соняшник.

26 травня. Мч. Глижерії. (Ликерія-гречкосійка). «Ликерія прилетіла й припала до тіла» — з'являються комарі. Сіяли гречку. Примічали: комарів нема — вівса і трав не буде.

27 травня. Мч. Ісидора Хіоського. (Сидора). Висаджують огірки, сіють льон. Ясний день — огірки рясно вродять.

28 травня. Прп. Пахомія Великого. (Пархома-тешюгрія). «Прийшов Пархом — втішайся теплом».

Пізно цвіте горобина — на затяжну осінь. У травні часті тумани — на мокре літо. Зацвіла калина — можна йти до річки купатись. «Два дощики в маю — бути врожаю». «Травень холодний — рік хлібородний».

Зачувши перший грім, дівчата бігли до річки вмиватись, щоб гарними бути. Якщо по обличчю висипалось ластовиння, то хапали маленьке гусеня й терли ним лице. А ще з цією метою вмивались водою з березневого снігу, яку закорковували в пляшки.