ТеренСтеп

TerenStep

kowalik@mail.ru

Грудень

“Сумний грудень у свято й будень”

З кожним днем вечори стають все довшими і довшими, а ночі — безкінечними. Для молоді байдуже: на вечорницях час швидко збігав, а для літніх людей — одні спогади про те, що вже не вернеться…

Грудень зиму починає: він і замостить, і зацвяшить, і саням хід дасть, бо в грудні сонце на літо, а зима на мороз”. “Грудень око снігом радує, а за вуха скубає”. Колись місяць називали студнем”, мостовиком”. А назва місяця, мабуть, від того пішла, що зорана земля замерзає й перетворюється в брили. А, може, й від груд снігу, які дуже рідко останнім часом, але бувають взимку.

1 грудня. Мч. Платона й Романа. «Платон та Роман кажуть зиму нам». Який день — така й зима.

3 грудня. Св. Прокла. (Прокла). Іде сніг, то 3 червня йтиме дощ.

4 грудня.  Введення в храм Богородиці.  (Введення, третя Пречиста).  Коли Діві Марії виповнилось три роки, її повели в храм для посвячення Богу. їй назустріч вийшов першосвященик, зустрів і благословив Марію, а потім повів у найсвятіше місце в храмі, куди мав право заходити лише сам, та й то один раз на рік. Кажуть: «Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія (6 травня) буде висока трава», «Як на Введення вода, то влітку прибуде молока».

6 грудня. Св. Амфілофія, Митрована. (Митрофана). Парубки цілий день постили, щоб траплялись хороші дівчата. Йде сніг — 6 червня йтиме дощ.

7 грудня. Мч. Катерини. (Катерини). Напередодні свята, увечері, дівчата ховали під подушку шматочок хліба й загадували побачити уві сні майбутнього чоловіка. Опівночі дівчата брали горщик з вечерею і йшли закликати долю. Кожна по черзі вилазила на ворота і гукала тричі: «Доле, доле, йди до мене вечеряти!». Добре, якщо в цей час заспіває півень: «Доля почула мене», — радіє дівчина. А як тихо довкола, то зітхне: «Оглухла моя доля». Вранці дівчина ставила на підвіконня кілька вишневих гілок, вкрадених у чужому саду: як зацвіте вишня до Різдва — бути весіллю, а засохне — в дівках ще рік сидіти. «На святу Катерину ховайсь під перину». «Катерина по воді, то Різдво по льоді». «На Катерину холодно — буде голодно».

9 грудня. Освячення церкви мч. Георгія в Києві (1054 р.) (Холодного Юрія, Юріїв день, Георгія ГІобідоносця). Колись ходили до колодязя слухати воду: тиха вода — зима буде погожою, а як внизу клекотіло, шуміло — очікували сильних морозів. Який день на Юрія, така й зима.

12 грудня, Мч. Парамона і Філумена. (Парамона). Якщо йде сніг — така погода до Миколи буде, а зима видасться холодною і довгою.

13 грудня. Ап. Андрія Первозваного. (Андрія). Він був першим учнем Ісуса, проповідував у Криму, серед скіфів, а на місці, де пізніше виник Київ, Андрій встановив хрест. Але суть народного святкування пов'язана з дохристиянськими уявленнями, що в цей час сонце ховається від ворожих сил і лиш ненадовго показується людям. Як прообраз сонця, напере­додні дівчата випікали калиту — великого коржа з діркою посередині, прикрашали його зубцями, хвильками, колосками, змащували медом. Присушену калиту підвішували стрічкою до сволока. Увечері проти Андрія біля калити жартували, веселились. Учасники гри по черзі підбігали на коцюбі, як на коні, підстрибували, щоб вкусити коржа. Всі смішили Коцюбинського, і^й'кщо той засміється, то Калитинський, що охороняв калиту, мазав його по щоках сажею. В кінці дня калиту ділили: дівчата брали задаром, а хлопці давали їм гроші на стрічки. А напередодні, в ніч на Андрія, парубки «робили збитки» в оселях, де жили дівчата. За це на них ніхто не ображався: «Бережи на Калиту ворота, а на Купайла колеса». Дівчата ворожили. Щоб дізнатись ім'я судженого, вони питали першого перехожого: «Дядьку, як вас звати?». Є й багато інших гадань.

14 грудня. Пророка Наума. (Наума). «Пророк Наум поставить на ум» — цього дня колись відкривались церковно-приходські трикласні школи для сільських дітлахів. Спочатку йшли до церкви, ставили свічку пророку, а потім батько тричі цвьохкав школяра свяченою вербовою гілкою: «Тією святою вербицею, що Христа зустрічали, виряджаємо тебе, синку, на навчання. Хай наука тобі легко дається».

Про Наума відомо, що він був монахом-просвітителем, який, мандруючи по селах, безкоштовно вчив дітей. Збереглись його заповіді: «Не можна їсти під час навчання, бо заїси вивчене. Якщо кінчив читати, то закрий книжку, бо вивчене забудеться». Є й молитва: «Господня духа зішли мені, щоб вложив у серце моє слово».

17 грудня. Мч. Варвари. (Варвари). Батько її був запеклим язичником. Довідавшись, що його донька християнка, він жорстоко катував Варвару, а потім власноручно відрубав голову. Народ вважає її заступницею від хвороб і нещасть. Цього дня нічого не робили, лише вишивали: «Свята Варвара Ісусу ризи вишивала і нас навчила». Від Варвари день ніби трохи довшає, тому й кажуть: «Свята Варвара ночі урвала, а дня доточила». Помітили: яка погода на Варвари — така й на Різдво буде. Зима вже повністю в правах, тому й зауважували: «Тріщить Варюха — затуляй ніс та вуха», «Варочка постеле, Сава погладить, а Микола стукне». Від Варвари до Водохрещі небезпечно ходити в ліс, бо «вовки в стада збираються».

Дівчата варили вареники з маком, а серед них клали й «пірхуна» — вареника, заправленого борошном. На вечорницях частували варениками хлопців, а того, кому попадеться цей вареник, довго потім жартома «пірхуном» звали. Якщо проти-Варвари небо в зорях — слід холодів очікувати, а сліпе й тьмяне — на тепло. «Якщо на Варвари гострі морози, то на зиму готуй воза, а як розтане — оглядай сани». «Якщо на Варвари болото, то зима буде гарна, як золото».

18 грудня. Прп. Сави. (Сави). У ці дні не лише молодь, але й заміжні жінки збирались у сусідок «і Савити, і Варварити, і куделю кучмалити».

19 грудня. Миколая Чудотворця. (Миколи зимового). Він був єпископом у Мирах Лікійських Все життя присвятив людям, його іменували батьком сиріт, вдів і бідних, він лікував хворих. Селяни поважають святого, вважають своїм заступником перед Богом. Колись цього дня на конях катались, щоб «узнати, чи слизький сніг у цьому році випав», хлопці збирались гуртом вчити колядки, розучували вертепи. Дмитро Яворницький в «Історії запорізьких козаків» писав: «Святитель і великий чудотворець Микола, який здавна кори­стувався у руських людей славою покровителя .всіх, хто плаває, мандрує й подорожує, незримо супроводжував козаків у їхніх морських походах, підбадьорював і втішав під час страшних бур на Чорному морі...». На честь святого вони й побудували в 1576 році на острові невеличку дерев'яну церкву із школою й шпиталем при ній. «Хвали зиму після Миколиного дня», «Попрохай Миколу, і він скаже Спасу», «Миколин день слід замітає». Перед Миколою іній — гарний овес вродить. Іній — на врожай. Який Микола зимовий, такий і весняний (22 травня).

22 грудня. Зачаття св. Анною. (Анни-зачатіє). Цього дня вагітні жінки постували особливо ретельно. Це, окрім усього, ще й найкоротший астрономічний день року. Сонце ясне, променисте — на Новий рік буде сильний мороз. Якщо хмарно, а на деревах іній — під Новий рік буде відлига. «Яка Ганна до ніченьки — така зима до весноньки».

25 грудня. Спиридона Чудотворця. (Спиридона-сонцеворота). «Після Спиридона хоч на горобиний скік, а прибуде день», — кажуть у народі, примітивши, що стає холодніше, довшає день. Колись влаштовували обряд проводів сонця. На околиці села діти й молодь запалювали солому й гукали голосно: «Сонечко, на сани сідай, у далекий теплий край від'їжджай, а з весною назад повертай!». Господарки сипали курям зерно правою рукою, щоб раніше кури нестись починали. Чоловіки трусили дерева в саду, щоб краще плодоносили.

29 грудня. Пророка Огія. (Хоми). Це найхолодніший день у грудні: «Добре казав Хома, що в грудні найкраще сидіти дома». Якщо сильний мороз — морозитиме до Водохрещі. Іній на деревах — зимові свята будуть теплими.

Якщо на початку грудня йде сильний сніг, то в червні будуть сильні дощі. Грім у грудні — на великі сніги. Якщо грудень холодний і сніжний — прийдешній рік буде урожайним. Птахи ховаються в затишок — на мороз і заметіль. Веселі, рухливі горобці — на тепло.