ТеренСтеп

TerenStep

kowalik@mail.ru

Вересень

“Вересень літо проводжає, золоту осінь зустрічає”.

Осінь підводить підсумок всі праці хлібороба. У народі кажуть:”Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки”, “Восени і горобець багатий”, “Восени багач, а на весні прохач”. Свою назву перший місяць осені дістав через цвітіння вересу. А колись місяць звали ревуном”, “золотоцвітом”, “багранцем”.

 1 вересня. Св. учня Андрія Стратилата. «День жаркий, але дихає осінню».

3 вересня. Ап. Тадея. (Фадея). Ясно — чотири тижні буде погожа днина.

5 вересня. Мч. Лупа. (Лупня). На Лупня «овес лупне», достигає. «Луп приморозком овес лупить». Якщо відлітають на південь журавлі — зима буде рання, а летять низько, швидко й понуро — скоро підуть дощі.

7 вересня. Св. апостолів Варфоломія і Тита. (Варфоломія). «Прийшов Варфоломій — жито на зиму сій». Жарко — взимку добре морозитиме.  

11 вересня. Усікновення голови Іоанна Предтечі. (Всікновення. Головосіки). Іоанн — останній з пророків, які провіщали прихід Сина Божого на землю. Люди слухали його проповіді, але він пг^ав ганьбити правителя Іудеї Ірода, батько якого наказав зницити немовлят. За це Іоанна схопили, посадили у в'язницю Ірод забрав дружину в свого брата, і пророк порадив відіслати її назад. Через це Іродіада підбурила вбити Іоанна. Сталося це так. Племінниця Ірода Соломея під час бенкету виконала сороміцький танець. Це дуже сподобалось гостям, і сп'янілий Ірод пообіцяв виконати будь-яке прохання Соломеї. Іродіада намовила, щоб та попросила подати на тарілці голову Предтечі.

У цей день, кажуть, не можна різати ножем, навіть брати в руки щось гостре. Якщо різати ножем капусту цього дня, може виступити кров. Із села в село переходила легенда, як жінка, зрізавши капустину, побачила голову своєї дитини. Якщо господиня варила на Головосіки борщ, то овочі чистила і кришила завчасно. Грім — на теплу довготривалу осінь.

13 вересня. Кінець церковного індикту (року). Три з половиною сторіччя наші предки, згідно з візантійською традицією, починали новий рік 14 вересня. Саме цього дня останній чоловік допотопного світу Ной завершив свої мандри на рятівному ковчезі й разом з сім'єю вийшов на сушу.

14 вересня. Прп. Симона Стовпника. (Стовпника). Цього дня починається бабине літо, яке. триває до Різдва Богородиці. Природа дарує жінкам кілька теплих днів, бо вони все літо були заклопотані роботою й не навтішались теплом. Інколи трапляється, що знову зацвітають дерева. Однак осінь бере своє: відлітають до вирію — далекої казкової країни, де вічне літо — ластівки, десь діваються горобці. Кажуть, що то святий Семен поміряв їх на мірки й залишив стільки, скільки їх виживе наступної зими. Відлітають на південь журавлі. Якщо на Семена ясно — осінь буде теплою. Якщо ж зранку пішов дощ — треба рано озимі сіяти, в обід — середньо, увечері — то пізно. На Семена кінчається «вулиця», починаються вечорниці.

17 вересня. Ікони «Неопалима Купина». (Христодули). Одного разу Мойсей пас стадо і побачив у пустині терновий кущ, який горів і лишався цілим. Раптом пролунав голос із небес, який звелів йому йти в Єгипет виводити з рабства єврейський народ. Ікону «Неопалима Купина» малюють так: посеред палаючого куща, здійнявши руки до неба, стоїть Мати Божа. Вважається, що ця ікона захищає дім від пожежі, а тому раніше вона була в кожній хаті.

19 вересня. Спогад чуда Михаїла Архістратига. (Михайлове чудо). Архістратиг Михайло разом із ангелами звоює змія — «вужа стародавнього, що зветься диявол і сатана, що зводить Всесвіт». Так записано в «Апокаліпсисі» Іоанна (Івана) Богослова. Михайло здійснив кілька чудес. Одне з них таке. У Фрігійському місті Колоссах стояв храм архістратига Михаїла, а неподалік протікало чудесне джерело, від якого ізцілялись люди. Язичники хотіли знищити це джерело і повернули на нього русло річки. Але з'явився Михайло, і вода перетворилася на кам'яну брилу. На Михайла селяни не працювали.

20 вересня. Мч. Созонта. (Созонта). Закінчують копання картоплі, добирають цибулю. Примічали: на цибулі товста шкіра — на сувору зиму.

21 вересня. Різдво Богородиці. (Друга Пречиста). Марія народилась за 16 років до Різдва Христового. її батьки Іоаким і Анна дожили до глибокої старості, але дітей так і не було. Вони молили Бога дарувати їм дитя й пообіцяли, що посвятять його на служіння церкві. І от у них народилась дівчинка. З трьох років її віддали до храму, а у 12 років вона дала завіт безшлюбності. В 14 років, згідно закону, їй знайшли обручника Іосифа, який повинен був турбуватись про неї. З цього дня можна було посилати старостів, а з Покрови справляти весілля. Перед святом неодмінно починали сівбу, бо вважали, що нива тоді гарно вродить. Цього дня не працювали.

27 вересня. Воздвиження Чесного Хреста Господнього. (Здвиження Чесного Хреста). Перші три сторіччя християни терпіли гоніння спочатку від язичників, Римської влади. Вони припинились при імператорові Костянтині Великім, який сам переконався в силі Хреста. Одного разу, напередодні вирішальної битви, він і все його військо побачили на небі знамення Хреста й напис: «Цим переможеш». Наступної ночі імператору з'явився сам Ісус і наказав на військових прапорах зобразити хрест. Костянтин виконав повеління й переміг ворога. В 326 році з метою знайти хрест, на якому був розіпнутий Спаситель, в Єрусалим відправилась мати імператора цариця Олена. Виявилось, що хрест кинутий в одну з печер і закиданий сміттям і землею, а зверху збудований язичницький храм. Олена наказала зруйнувати храм і відкопати печеру. У ній виявили три хрести. Щоб дізнатись, який із них Господній, патріарх Макарій порадив накласти хрести один за одним до тяжко хворої жінки. Від одного з них вона відразу ж одужала. Цариця Олена, патріарх і люди, що їх оточували, з радістю поклонились хресту й цілували його. Та людей зібралось так багато, що поцілувати всім не було ніякої можливості. Тоді Макарій став на підвищення й декілька разів воздвигав, тобто підіймав, хрест, а народ поклонявся й вигукував: «Господи, помилуй!».

У цей день постують, ідуть до церкви цілувати прикрашений зеленню й квітами хрест — знак перемоги Сина Божого над дияволом і смертю. Християни шанують його, носять на грудях, хресним знаменням починають і закінчують день.

«На Здвиження земля движиться ближче до зими», а тому наступають холодні дні, птахи масово відлітають до вирію. Вирій — це, за народною уявою, тепла країна, де ніколи не буває зими й живуть лише птахи й гади. Першою летить зозуля, бо вона ключниця вирію. На Здвиження туди повзуть і гади, а тому в цей день не можна ходити до лісу. Не сховається під землею й не потрапить до вирію та гадюка, яка вкусила людину: їй немає прощення від Бога і мусить загинути взимку.

Всі прикмети й повір'я, присвячені святу, пов'язані з дієсловом «двигатись»: «Прийшло Здвиження — хліб з поля двинувся», земля на зиму здвигається й спатиме до Благовіщення, ведмідь у барліг двинувся. Всяка справа, розпочата 27 вересня, приречена на невдачу. Після свята починали рубати капусту.

Тепла осінь — на довгу зиму. Грім у вересні віщує затяжну осінь. Сичі кричать перед тривалою негодою. Птахи дружно відлітають — на сувору зиму. Чим тепліший вересень, тим пізніше прийде зима. «Вересневий час — сім погод у нас: сіє, гріє, віє, туманіє, холодніє, гуде, ще й з гори йде!».