ТеренСтеп

TerenStep

kowalik@mail.ru

Січень

“Року початок — зимі середина”

Січень — другий місяць зими, її вершина. Походження назви місяця пояснюється по-різному. Яків Головацький у праці «Поділ часу у русинів» писав: «Січень, здається, від того так названий, що в той час звичайно сніги, інеї з вітром січуть або, більше від слова січа». Раніше про це так казали: «У січні і снігом лице січе, і морозом вуха пече». Проте є інше переконливе припущення, пов'язане з підсічним землеробством. Саме в цю пору наші далекі предки розчищали ліс (сікли деревину), щоб до весни підготувати нові ділянки для обробітку. Взимку був час вирубувати і спалювати дерева, щоб удобрити площу. Існували інші назви: «тріскун», «сніжень», «вогневик», «л ютовій».

12 днів, що передують Різдву, визначають погоду послідовно кожного місяця наступного року: який видасться день 26 грудня , — таким буде січень місяць, 27 грудня — лютий, і так далі аж до 6 січня включно.

Ввечері перед Новим роком за старим стилем, тобто 13 січня, розрізають навпіл цибулину, ділять на дольки, слідкуючи, щоб не, пошкодити тоненької плівки між ними. Кладуть підряд 12 таких дольок і насипають потроху солі. Наступного дня дивляться: якщо сіль дуже мокра, наприклад, у п'ятій дольці — травень буде дощовим, суха сіль вказує на посушливий місяць.

2 січня. Сщмч. Ігнатія Богоносця. (Гната). «Гнат покваплює дівчат», тобто нагадує, що до Різдва лишились лічені дні. В цей день заборонялось прясти, а молодь на вечорницях робила різдвяно-новорічні прикраси.

4 січня. Св. вмц. Анастасії Взорршительниці. (Анастасії). Казали: «Скоро Настя на помості запросить три празники в гості». До цього дня треба запастися всім необхідним, адже попереду два тижні свят.

6 січня. Надвечір'я Різдва Христового. Святвечір. (Багата кутя). 6 січня — останній день посту, отож готують на Святвечір 12 пісних страв — за кількістю апостолів Ісуса. І головна з них кутя. Це обрядова каша, приготовлена з крупи, вареної пшениці, вживається разом з солодощами — розчиненим цукром, ізюмом. До вечора господиня закінчує хатні роботи, а господар надвірні, бо при сході першої зірки треба сідати вечеряти. На покуті ставили дідуха — великого снопа, залишеного з обжинків, а під СТІЛ мін тили сіна. Діти залазили під стіл і весело кудкудакали, мукали, хрюкали. Перед вечерею молились, їли по ложці куті. Кутю й узвар залишали на столі або на вікні до ранку — це для душ померлих родичів. Рештки від вечері давали худобі.

Після вечері йдуть по хатах колядники, співають колядок, прославляють народження Бога. За це господарі дають гроші, ковбасу, горілку. Колядують діти, дорослі, парубки і дівчата. Іній чи сніг — на мокре літо. Небо чисте і зоряне — на сухе й урожайне літо.

7 січня. Різдво куса Христа. (Різдво). Одне з найбільш шанованих свят українського народу. Приурочене воно події, яка сталася близько двох тисяч років тому. Як розповідає Євангеліє, в ті часи вийшов указ римського імператора Августа переписати населення його володінь. До Вифлиєма з Назарета прийшли записуватись Діва Марія з обручником Йосипом, але в заїжджому дворі не виявилось вільним місць, і їм довелось заночувати у стаєнці в полі. Там і народився обіцяний Богом Син Людський. Діва Марія сповила Його і поклала в ясла.

7 січня йдуть до церкви на святкову відправу, після чого обідають. Раніше під час літургії стежили за тінню від свічки: якщо ґнотик згинався — на щедрий урожай, а коли стояв рівно — на порожній колос. Погана прикмета, якщо на Різдво першою в хату із чужих людей увійде жінка: будуть хворіти жінки в цій хаті.

На Різдво віщують погоду і вгадують урожай наступного року. Різдво без снігу — не бути хлібу, багато снігу — багато й хліба. На Різдво сонячно — дорід на хліб, а заметіль — бджоли добре роїтимуться. Коли проти Різдва місячна зоряна ніч — баштан вродить. Якщо до Різдва багато бурульок під стріхою, то ярина добре вродить. Іній на деревах до Різдва віщує гарну озимину, а після свят — ярину. Який день Різдва, такий буде і на Петра (12.07). На Різдво день теплий — хліб буде темний (густий). Коли на Різдво зеленіє трава, то на Великдень білітиме сніг. У який день тижня Різдво, в такий треба починати жнива.

"НАД ВЕРТЕПОМ ЗВІЗДА ЯСНА..." Починаючи із XVII ст. на Україні існував гарний звичай — на різдвяні свята веселити людей піснями, жартами, коротенькими виставами, які влашто­вували мандрівні музики. І називалось це дійство вертепом.

Ляльковий вертеп — це переносний двоповерховий будиночок, зроблений з дощечок та картону. На обох поверхах розміщувалися вирізані з дерева й розмальовані ляльки, які зображали персонажів, що діяли в різдвяних драмах. Під долівкою є кінець дроту, до якого й кріпилась кожна лялька; за цей кінець вертепник водив кожну ляльку, він за неї говорив і співав. Якщо вертепників було кілька, то ролі розподілялись, виконувались дуетом, співав хор, грала музика.

Вистава починалась на першому поверсі. В першій частині йдеться про народження Христа і поклоніння йому пастухів, про зустріч волхвів з царем Іродом, який потім наказав винищити всіх дітей, про загибель Ірода. На верхньому поверсі були тільки Йосип і Марія з новонародженим дитям, а внизу розігрувались усі сцени з Іродом. Друга частина вертепу, що виконувалась на нижньому поверсі — витвір самого народу. Це кілька невеличких інтермедій, головними персонажами яких були запорожець, москаль-солдат, дід і баба, циган з циганкою, шинкар з шинкаркою, чорт, селянин. Дід і баба співали широко відому пісню «Ой під вишнею...». Для більшої дотепності немолода жінка проситься «на вулицю погулять». Своєрідно подається образ цигана, завжди голодного, але дотепного. Запорожець — головний позитивний герой вертепу, захисник правди і свободи, сценічне втілення козака Мамая.

8 січня. Собор Пресвятої Богородиці і Йосифа Обручника. (Богородиці). Відвідували повивальних бабів, справляли поминальні вечері.

9 січня. Св. апостола Стефана. (Степана). В цей день майже завжди морозяно: «Прийшов Степан — на ньому червоний жупан». Можна виконувати найнеобхіднішу роботу.

12 січня. Св. мц. Анисії та Зотика. (Анізії). Якщо день холодний — на початку березня теж буде холодно.

13 січня. Прп. Меланії Римлянки. (Маланки. Щедрий вечір). За християнськими переказами, Меланія була дочкою знатних батьків, яка після заміжжя разом з чоловіком поселилась у монастирі, а все своє майно повернула на благочинні справи. У народних звичаях свято Маланки — це переддень Нового року, тому обряди пов'язані з закликанням щастя і врожаю на наступний рік. На Щедрий вечір готували й «щедру кутю», пекли млинці з салом, ставили на стіл узвар, а після вечері сусіди йшли один до одного миритися, щоб зустріти Новий рік у мирі й злагоді. А ось і щедрувальники під вікном стали, щедрівок співають! Колись це робили тільки дівчатки-підлітки. Щедрувальниці до хат не заходили. Часто вони водили Мелана—дівчину, переодягнену в парубка і, навпаки, хлопці водили з хати до хати Меланку — переодягненого в дівчину парубка.

З новорічним вечором пов'язаний ще один цікавий обряд — водіння кози. На Новий рік дівчата ворожили, як і на Андрія: дізнавались ім'я судженого від першого зустрічного, кидали чобіт через паркан, щоб знати, куди заміж вийде. Лягаючи спати, вмивались, а рушник під подушку клали: хто вві сні прийде обітре, з тим на рушник стануть.

Давні народні спостереження: «На Маланку день прибуває на курячий крок». Якщо цього дня сонце й відлига — на тепле літо. Коли ніч ясна — рік буде без хвороб. Вітер вночі на Мелани дме з півдня — рік буде теплий, ситий, із заходу — молоко буде, зі сходу — вродять фрукти. «Яка Маланка — такі й Петро з Павлом».

14 січня. Обрізання Ісуса Христа. Св. Василія Великого. (Новий рік за ст. ст., Василя). Василя вважали покровителем землеробства. За давньою традицією зранку ходять хлопчики 7—14 років, їх називають посипальниками, бо вони обсипають оселю зерном,  бажають господарям щастя в Новому році:

У цей день першим до господи повинен зайти чоловік, тому жінки на Василя не ходили аж до полудня. Засіяне зерно давали курям, щоб краще неслися, розсівали по полю.

Коли під Новий рік великий сніг — вродить гарна гречка. На Новий рік негода — буде в полі урода. На Новий рік дужий мороз, небо в зірках, ясно — все вродить рясно, а якщо тепло — на дощове літо. Туман, іній — на врожай. «На Василя відьми місяць крадуть». «Старий рік у ноги — Новий у пороги».

18 січня. Надвечір'я Богоявлення. (Голодна кутя. Другий Святвечір або голодний Святвечір). Ввечері в церкві освячується вечірня вода. Раніше господар, повернувшись додому, наливав у миску свяченої води й кількома засушеними васильками, мов кропилом, скроплював усі при­міщення, реманент, вулики, колодязь. За ним ішов син з пирогом, малював крейдою хрестики на стінах, дверях, вікнах усіх будівель і за кожним разом відкушував пирога. Цей магічний обряд покликаний оберегти садибу від нечистої сили й хвороби, в ньому язичницьке обожнювання води, віра в її добру силу. Підходять до кінця різдвяно-новорічні свята. Вони закінчують­ ся, по суті, «голодною кутею». На другий Святвечір готують лише пісні страви. З появою першої зорі сідають до столу, однак це вже не так урочисто, як перед Різдвом. Рештки від вечері виносили курям. Дівчата ворожили: збирали після вечері ложки зі столу, сідали на поріг і стукали ними: звідки собаки загавкають у той бік заміж піде. Пізно ввечері діти вибігали на вулицю, гримали в ворота, тин, причілкову стіну й кричали: «Геть, кутя, з покутя, а ти, узвар, йди на базар! Паляниці — лишайтесь на полиці!».

Спостерігають: блищать зірки — на врожай зернових і приплід білих ягнят; повний місяць — до весняного паводку; завірюха — бджоли роїтимуться; вітер з півдня — літо з грозами. Наші предки вірили, що сніг, який випав цього вечора, дуже помічний. Тому кидали його в криницю, збирали у відра для вибілювання полотна і зцілення різних недуг. Кажуть, що вода, набрана з річки опівночі на 19 січня, зберігатиметься в посудині роками.

19 січня. Богоявлення. (Йордан. Водохрещі). Згідно з Євангелієм, від свого народження й до хрещення Ісус Христос жив у Назареті, молитвою, послухом готувався до свого великого подвигу. Іоанн (Іван) Хреститель, Предтеча Месії, закликав людей до покаяння й хрестив їх у водах Йордану. Туди ж прийшов і тридцятирічний Ісус. Спочатку святий не хотів здійснювати обряд хрещення над самим Богом, тому й сказав: «Я повинен хреститись від Тебе, а чи Тобі йти до мене?». Але почувши у відповідь: «Допусти це тепер, бо годиться нам виповнити всю правду», — хрестив Ісуса. В ту ж мить і небеса розступились. Дух Святий зійшов у вигляді голуба, й почувся голос: «Це Син Мій улюблений, що Його я вподобав».

На згадку про цю подію і встановлене це свято, яке належить до найбільших свят християнської церкви. Церковний обряд тісно переплівся з народним. Там, де є річки, озера чи ставки, роблять ополонки у вигляді хреста, а льодяний хрест ставлять поряд, обливають буряковим квасом, перев'язуть вишитими рушниками. Раніше це робили парубочі громади. Під час водоосвячення прикликається благословення Боже на воду і передається їй благодатна сила. Віруючі вживають цю воду натщесерце з надією на духовне й фізичне зцілення. її зберігають протягом усього року. Люди говорять, що з того часу, як священик занурить у воду хрест, всі чорти миттю вискакують з води і мерзнуть доти, поки хтось опустить туди брудну білизну. Тому молодиці довго не йшли до річки прати. Подекуди парубки колись стріляли з рушниць, випускали голубів, розігрували «орден»: чия громада переможе, тому й діставався льодяний хрест. А ще парубки вмивали дівчат, щоб вродливими були.

Якщо на Водохрещі йде лапатий сніг — на врожай гречки. Якщо зоряна ніч — вродять горіхи й ягоди. Якщо день ясний, сонячний, то хліба будуть чистими, а якщо похмурий — в колосках буде багато «сажки». «День теплий — хліб темний». «Дми не дми, а минулись Водохрещі».

20 січня. Собор Іоанна (Івана) Хрестителя. Іоанна (Івана) Предтечі, Хрестителя). Закінчилися всі свята зимового циклу, а тому зранку господар брав хліб, що лежав під образами ще від 6 січня, відносив у повітку й давав худобі, «щоб плідна була». Вдень вітали Іванів, а ввечері молодь «приливала коляду»: танцювали, веселились, придивлялись, бо незабаром почнуться м'ясниці — пора весіль. Сватання й весілля триватимуть до пушання. «Прийшов Іван Предтеча та й забрав свята на плечі».

21 січня. Прп. Юрія Хозевита. (Опанаса, Різдвяний день). Вітер з півдня — буде дощове літо, а зі сходу — грізне. «Який Омелько, таке й літенько».

23 січня Св. Григорія Ямського. (Григорія, Гриця-літо-зазивача, Маркіяна). Іній на скиртах — літо буде холодне, мокре.

24 січня. Прп. Теодосія. (Теодозія). Теодозієве тепло — на ранню весну пішло.

25 січня. Мц. Тетяни. (Тетяни Хрещенської). На Тетяни сніжно — будуть літо і осінь дощові. Сонечко вигляне — до раннього прильоту птахів. Морозяно — весна буде холодна.

СВЯТИЙ ПОНЕДІЛОК. Перший понеділок після Водохрещі називається «різдвяним» або «святим». У цей день їдять пісне, але можна пити горілку: «Святий понеділку, не сварись на мене, що я п'ю горілку».

28 січня.   Прп.   Павла   Фивійського.   (Павла,   Отдання, Видення). Дей день пов'язували з чаклунством: вважали, що чаклуни цього дня дають дання. Якщо вітряна погода — рік буде сирим.

29 січня. Поклін кайданам апостола Петра. (Петра Вериги). «На Петра Вериги  розбиваються криги». Мороз удень — буде жарке літо. Петро-напівкорм: домашня живність з'їла половину зимових припасів. Ніч була зоряна — на врожайний рік.

30 січня. Прп. Антонія Великого. (АнтІна). Люди помічали, що на Антонія погода часто міняється: зранку потепліє, а під вечір — мороз. Кажуть: «Хитрий Антін з усіх сторін».

31 січня. Св. Атанасія, Кирила. (Опанаса, Кирила). «Анастазівські морози шуток шуткувать не люблять». «На Кирила святого буває ще морозу много». «На Опанаса-ломиноса бережи носа». Опівдні сонце — на ранню весну. «Січень — усьому року заспів, всій зимі господар», — говорять у народі. Є багато прикмет, пов'язаних з цим місяцем. Холодні січні підряд майже не повторюються: якщо торік січень був морозним, то цьогорічний — теплим. Сирий січень — хлібам біда. Якщо січень холодний, липень буде сухий і спекотний. Коли в січні березень, бійся в березні січня. В січні часті снігопади й заметілі — в липні часті дощі. Дрова тріщать у печі — на мороз. Погана тяга — на сиру погоду. Вітер гуде в комині — на мороз. Якщо початок січня теплий — кінець лютого холодний. У січні часто відлиги — в лютому міцні морози. Наприкінці січня міцні морози — на ранню весну.