ТеренСтеп

TerenStep

Зозуля літала – літа рахувала

Народний календар склався на основі вікових спостережень за різними явищами природи і пристосований у першу чергу до польових робіт. Град, дощі, ранні заморозки могли змарнувати всю працю селянина. Селяни тому й хотіли знати час настання певної пори року, щоб удатно розпочати роботу.

Основа народного календаря виробилась в дохристиянські часи, а з прийняттям у 988 році християнства він збагатився релігійними святами, які церква пристосувала до традиційних свят і обрядів, ввела нові. Тепер неможливо відокремити церковний календар від хліборобського, настільки міцний між ними зв'язок. Та немає потреби й робити цього, бо релігія — це частина культури народу, його історії.

Початок і закінчення циклу сільськогосподарських робіт селяни пристосовували до певних явищ природи, чергування яких помічали протягом віків. Від Семена до Івана Богослова (з 1 по 24 вересня ст. ст.) сіяли озимину: «Хто не посіяв до Богослова, той не вартий доброго слова». Покрова (1 жовтня ст. ст.) припадає на завершення польових робіт і початок молотьби та домашніх робіт. Стрітення ( 2 лютого ст. ст.) — зустріч зими з весною, початок весняних робіт у полі. Теплий Олекса (17 березня ст. ст.) — початок сівби ярини. Івана Купала — підготовка до жнив, а з Бориса і Гліба (24 липня ст. ст.) жнива починалися і т. д. Із календарем пов'язані й народні прикмети — складова частина народної метеорології, медицини, астрономії, агрономії. В них відбилась любов народу до рідної землі, до природи.

У давні часи рік розпочинався в березні, у пору весняного рівнодення, коли, за українською міфологією, створено світ і людину. У 1492 році було запроваджено церковний календар на основі візантійської ери «від сотворіння світу». Згідно нього рік починався з 1 вересня. Указом від 15 грудня 1699 року Петро І запровадив римський календар і тим самим встановив новий початок року: за 31 грудня 7208 року «від сотворіння світу» настало 1 січня 1700 року нашої ери. В церковних відправах цей календар діє до цього часу: для його позначення використовують словосполучення «старий стиль». У повсякденному житті ми користуємось дещо виправленим календарем, за так званим «новим стилем». Щоб перейти від старого стилю до нового, слід до дати добавити в XX ст. 13 днів, а в XXI ст. — 14. Оскільки числення днів за старим стилем ніде вже не використовується, то надалі всі дати в цій книзі вказуватимуться за новим стилем.

Дні народного календаря поділяються на буденні й святкові. Розрізняли великі свята, коли зовсім не працюють, і малі, коли дозволялось робити лише біля хати. Тут слід мати на увазі, що і свято починається не зі сходом сонця вранці, а напередодні ввечері, лиш зайде сонце. Багато обрядів, пов'язаних з народним календарем, забулися. Отож необхідно відновити втрачене, старанно збирати й берегти для нащадків те, що ще не зникло, s побутує в народі.