ТеренСтеп

TerenStep

kowalik@mail.ru

Куба острів зорі багряної

 «Куба - любов моя, острів зорі багряної...» - це слова з популярної колись пісні про боротьбу кубинського народу за свою незалежність. На жаль, той час надзвичайного зльоту наших відносин з народом героїчного острова Свободи нічого не говорять сьогоднішній молоді. А в 60-х роках минулого століття кожен хлопчисько, та що там хлопчисько, кожен громадянин величезної країни під назвою Радянський Союз, готовий був кинутися на захист завоювань кубинської революції, всією душею і думками був з "барбудос".

Восени цього року виповнюється півстоліття вій­ськово-стратегічній операції «Анадир», яку проводило радянське командуван­ня. 9 серпня 2012 року воїни-«кубинці» (ко­лишні солдати й офіцери), учасники ветеранських організацій і спілок, представники обласної та міської влади з’їхались до обласного центру на відзначення 50-річчя операції «Анадир». На честь ювілею обласна й міська вла­да відзначила воїнів-«кубинців» грамотами й подя­ками. Відзнаки разом із вітаннями голови облдержадміністрації Сергія Ларіна вручила начальник управління з питань внутрішньої політики ОДА Валентина Вишневська.

На заході був присутнім надзвичайний та уповноважений посол Рес­публіки Куба в Україні Фелікс Леон Карбальо, який передав учасникам зібрання найщиріші вітання й побажання. Зокрема, звертаючись до ветеранів, він зазначив: «Відносно операції «Анадир» було і буде чимало нових міркувань. Од­нак жодних сумнівів немає і не буде стосов­но вашої героїчної ролі у долі кубинсько­го народу. Ця дата для кубинців - велике свято, тому що ви допомогли нам відстояти незалежність, захистити нашу революцію в дуже складний момент». І це дійсно так. Відомо, що в цьому географічному районі за звичай зароджуються великі  циклонні завихорення, які супроводжуються  руйнівними  вітрами  і  зливами.  Але восени 1963 року  катастрофа  придбала  колосальні  розміри  через те, що виключно могутній циклон наче застряг над островом. Він кілька разів робив свої  смертоносні  па над провінцією Орієнте, уражаючи найбільш розвинені в сільсько-господарському відношенні райони з високою щільністю населення, великою кількістю худоби і великими плантаціями цукрового очерету.

На допомогу кубинцям були направлені радянські військові підрозділи. Серед цих військових фахівців був і рядовий Віктор Макаренко, житель села Новоандріївка.

Віктор Павлович народився в січні 1940 року в сім’ї Павла Олексійовича та Харитини Іванівни Макаренко з села Новоандріївка. В батька крім нього  було ще двоє синів (Леонід і Євген), він був середній. Зростав Вітя "рухливим" хлопчиком, грав "у війну, бив фашистів", а у хлопчаків-друзів був завжди ватажком. Майже нічим не відрізнявся від своїх ровесників - дітей війни. Після закінчення школи вступив до Криворізького середнього професійного училища за спеціальністю «монтажник-верхолаз».

Закінчивши і здобувши спеціальну освіту, Віктор Павлович чотири роки працював у Криворізькому спецмонтажі. Багато часу він провів в місті, але не забував про своїх рідних. Одного разу напередодні Нового року Віктор прислав листівку зі словами: «Берегите и храните холодную тень человека, человека на протяжении века».

Ці слова стали пророчи­ми. Не знав він тоді, що доля готує справжнє випробу­вання. В 1961 році, викону­ючи свій громадянський обов'язок, пішов служити до лав Радянської Армії. З Армії приходили листи, але дуже рідко, а з часом - зовсім перестали. А 14 лютого 1964 року батьки Віктора отрима­ли страшну звістку, що 7 жовтня 1963 року їх син за­гинув, виконуючи свій служ­бовий обов'язок під час стихійного лиха - урагану “Фло­ра". За мужність і відвагу, проявлені при виконанні службового обов'язку, Макаренко Віктор Павлович Ука­зом Президії Верховної Ради СРСР від 30 грудня 1963 року нагороджений орденом Чер­воної Зірки (посмертно). По­хований Макаренко Віктор Павлович в братській могилі на території меморіального комплексу Ель-Чико на око­лиці Гавани.

На зустріч були запро­шені брат загиблого Мака­ренко Леонід Павлович та вчитель історії Ковалик Ва­лентин Олександрович. Про свого односельця учасниками групи “Пошук” - вихован­цями Новоандріївського навчально-виховного комплексу був створений ама­торський короткометраж­ний фільм, присвячений подіям на Кубі та пам’яті заги­блих. Переглядаючи кадри фільму “Острів зорі багря­ної", багато хто з ветеранів не могли стримати хвилю­вання та крадькома витира­ли сльози.

Уповноважений посол Республіки Куба в Україні - Фелікс Леон Карбальо висловив щирі співчуття Леоні­ду Павловичу та його родині з приводу тяжкої втрати і запевнив, що кубинський народ свято шанує пам'ять про загиблих радянських воїнів. Вони не загинули в бою, їх життя на Кубі заби­рали рятувальні операції після ураганів та інших сти­хійних лих. Але це справи не міняє. І для нас, і для кубинців ці хлопці - герої, бо чесно виконували свій військовий обов'язок. Особливі слова подяки звучали на адресу учасників групи “Пошук" та їхнього керівника Ковалика Валентина Олександровича за збереження пам'яті, ви­ховання інтернаціональних, патріотичних почуттів у підростаючого покоління.

В. БРАТУХІН, Новоандріївський сільський голова.

На фото: Макаренко Л.П., брат загиблого героя,

Ковалик В.О., вчитель історії Новоандріївського НВК,

Фелікс Леон Карба­льо, надзвичайний та уповноважений посол Рес­публіки Куба в Україні.

г. Новгородківські вісті №40 (9278).- 5 жовтня 2012 року