ТеренСтеп

TerenStep

kowalik@mail.ru

„ Історія людей ”

(здобуття навичок збору краєзнавчої інформації

шляхом подолання «безликості», «безіменності» та «безлюдності» історії)

«Краєзнавство - це наймасовіший вид науки: у зборі матеріалів можуть взяти участь і великі вчені, і школярі».

Академік Д.С. Ліхачов

Важливою умовою розвитку краєзнавства, в першу чергу історичного, є сучасні соціально-політичні зміни в суспільстві, коли зміцнюється українська державність, коли зростає інтерес молоді до свого історичного минулого, народних звичаїв і традицій, проблем регіонального розвитку і відродження своєї самобутності.

Нині можна звернутися до раніше «заборонених тем». Одним з ключових напрямів досліджень і учбових занять стає вивчення конкретних людських доль, в першу чергу «близьких» людей - земляків і членів сім'ї, вивчення повсякденності - буденного життя з його живими подробицями. Ширше стали використовуватися архівні документи, зокрема колишніх закритих фондів, матеріали «спец-хранів», музеїв і бібліотек. З'явилася можливість слухати і записувати спогади і розповіді тих, хто багато років вимушений був мовчати.

Коли йдеться про краєзнавство в школі, слід розрізняти рівні пізнавальної краєзнавчої роботи учнів. Умовно можна говорити про три рівні (у реальній шкільній практиці вони тісно, органічно пов'язані один з одним, складають єдине поле пізнавальної діяльності школярів).

По-перше, отримання вихованцями «готових» знань про край із слів вчителя, з навчальних посібників і повідомлень засобів масової інформації.

По-друге, це самостійне придбання знань, що забезпечує умови для активнішої пізнавальної роботи учнів (коли вони в процесі учбового дослідження роблять відкриття для себе, тобто фактично перевідкривають вже відомі факти і події минулого, явища і закономірності навколишнього життя). Джерелами таких знань можуть бути, окрім навчальних посібників, науково-популярна та наукова література, публікації в місцевому періодичному друці, матеріали шкільних і державних музеїв, ресурси інтернету.

Третій рівень - вивчення школярами історії рідного краю в ході поглибленого дослідницького пошуку, що представляє науковий інтерес. В цьому випадку учні фактично виступають в ролі юних учених-дослідників.

Перший з цих рівнів є головним, часом єдиним в початкових класах. Для основної школи характерні перший і другий рівні. У старших класах  зростає питома вага краєзнавчої роботи, характерної для третього рівня. У ній, як правило, беруть участь школярі, особливо захоплені історією, що глибоко цікавляться рідним краєм. Останні складають один з найбільших загонів загальноукраїнського краєзнавчого руху. Академік Д.С. Ліхачев, кажучи про краєзнавство, справедливо відзначав: «Це наймасовіший вид науки: у зборі матеріалів можуть взяти участь і великі учені, і школярі».

Завдяки краєзнавству учень має можливість глибше з'ясувати положення: історія - це історія людей; коріння людини - в історії і традиціях своєї сім'ї, свого народу, у минулому рідного краю і країни; в ході історичного процесу з покоління в покоління передаються вічні людські цінності: працьовитість, чесність, справедливість, сумлінність, відчуття національної гідності, дружби між народами, пошани до старших поколінь, боргу, милосердя, відчуття господаря; праця - основне джерело духовного і матеріального багатства і благополуччя людини, умова успішного розвитку суспільства.

Заняття краєзнавством допомагає юним глибше з'ясувати сенс, суть важливих норм, включених в Конституцію країни: «Кожен зобов'язаний піклуватися про збереження історичної і культурної спадщини, берегти пам'ятники історії і культури», «Кожен зобов'язаний зберігати природу і навколишнє середовище, дбайливо відноситися до природних багатств» .

Краєзнавство сприяє рішенню задач соціальної адаптації вихованців школи, формуванню у них готовності жити і трудитися в своєму селі, районі, краї, брати участь в їх розвитку, соціально-економічному і культурному оновленні. Це одне з актуальних соціально-педагогічних завдань нашого часу.

Важлива складова системи історичного краєзнавства в школі - зміст краєзнавчих знань по історії. Можна умовно говорити про концентри (круги) цих знань.

1.     Мій будинок.

2.     Родовід сім'ї.

3.     Рідна школа. Її історія і традиції.

4.     Село (місто): минуле, сьогодення, перспективи розвитку.

5.     Історія району.

6.     Історія області.

Можливі і інші теми-концентри: історія нашої вулиці, кварталу і т д. Слід розробити питання про співвідношення цих кругів (пластів) знань в учбових заняттях, в позакласній роботі. На жаль, в шкільній практиці нерідко «випадають» або недостатньо вивчаються окремі пласти краєзнавчих знань, наприклад, по історії своєї сім'ї, школи, села, міста, району, що негативно позначається на можливостях учбової і виховної роботи.

Важливо, щоб вчитель і вихованці не тільки бачили межі концентрів, але і, головне, розуміли необхідність їх єдності, інтеграції, «прозорості» їх меж, можливість і необхідність постійного, систематичного переходу з одного круга знань в іншій, важливість і доцільність постійного зв'язку близького з далеким, повернення від далекого до близького.

Так, наприклад, вивчаючи свій родовід, учні пов'язують його з історією свого села, міста, країни і, навпаки, знайомлячись з історією держави, краю, області, вони повертаються до фактів історії рідного села (міста), сім'ї. Такий принцип організації пізнавальної діяльності учнів можна назвати принципом човника.

Разом з тим необхідно реалізовувати і принцип спіралі, коли вихованці, повертаючись до тих або інших історичних питань, подій, фактів, йшли б з класу в клас, з року в рік в процесі учбової і позаурочної роботи по висхідній: поглиблюючи свої історико-краєзнавчі і загальноісторичні пізнання.

Велике значення має вивчення духовного життя людей в той або інший період часу. Справедливо твердження: знати людей епохи, їх погляди, помисли, думки, ідеали - означає зрозуміти саму епоху, саму історію.

Вивчення рідного краю включає пізнання етнонаціональних процесів. На конкретних прикладах учні знайомляться з історією і традиціями свого народу, минулим інших етносів, історією їх розселення в даній місцевості, особливостями їх побуту, культури, звичаїв, національних духовних рис, економічного життя, праці. Учні з'ясовують, як в горнилі історичних подій, деколи трагічних, формувалася у людей свідомість духовної єдності, приналежність до українського народу. Разом з тим вони прагнуть з'ясувати причини міжнаціональних конфліктів, проявів ворожості і протистояння, якщо вони були раніше або існують сьогодні, продумати заходи по подоланню цих причин.

Предметом історико-краєзнавчих досліджень і пошуків можуть бути і матеріали про своїх земляків і одноплемінників, їх нащадків, що опинилися в інших регіонах  України, близькому і далекому зарубіжжі.

Для прикладу, у музеї Новоандріївського НВК існує матеріал про колишнього учня школи, воїна-інтернаціоналіста Макаренка Віктора Павловича, доля якого закинула на далеку Кубу, де він і загинув у 1963 р. В результаті переписки прийшов лист від Большакової  Наталії Олексіївни – керівника групи “Пошук” в Гавані, яка опікується меморіалом та музеєм воїнської слави. Вона надіслала матеріали, фотографії, копії наградних документів. Це дало змогу оформити куточок про земляка.

Невід'ємною частиною історії кожного народу, його національної культури, духовного життя є релігія, історія церкви. Учні знайомляться в позаурочний час з релігійними віруваннями місцевого населення, історією різних конфесій в краю, вивчають минуле храмів і монастирів, життя і діяння місцевих подвижників, зарахованих до лику святих, представників духівництва; звертаються до різних джерел і пам'яток церковної історії і культури. При цьому необхідно завжди пам'ятати, що наша країна багатоконфесійна. Тому неприпустима неувага до тих або інших конфесій.

З жалем доводиться констатувати, що впродовж багатьох десятиліть ці питання фактично випадали з поля зору шкільного краєзнавства або підносилися спотворено. В результаті, учні не мали можливості залучитися до одного з цінних, зокрема в етичному відношенні, шару історичної і культурної спадщини.

Осмислення історичних процесів врешті-решт приводить до розуміння причинно-наслідкових зв’язків між явищами, які вивчаються, і до формування понять, тобто узагальнених теоретичних висновків. Процес формування понять здійснюється тільки в поєднанні практичної  й розумової діяльності учнів. Можна вивісити на дошці  схематичну газету, в якій є дві рубрики “Про що писали” і “Про що мовчали”. Вихованці умовно діляться на дві групи (кореспондентів), кожна з яких отримує власне завдання. Після закінчення роботи вихованці розміщують свої  замітки у відповідних рубриках.

Такий прийом дозволяє розвивати навички самостійної роботи з різними джерелами та дослідження їх, встановлювати позитивне і негативне, в тому чи іншому історичному явищі чи процесі, причини та наслідки, зробити висновки. Газета дозволяє кожному учневі виразити свої думки, своє бачення чи судження по проблемі. А це спонукає до розвитку послідовного, логічного і критичного мислення вихованців та до становлення особистості людини і громадянина.

Учні знайомляться з безпосередніми учасниками подій далекого і близького минулого, а також наших днів. Це допомагає подолати «безликість», що все ще зустрічається, «безіменність», «безлюдність» історії в школі.

Навряд чи можна визнати правильним підхід, коли на практиці вся увага краєзнавців-слідопитів зосереджується на зборі і дослідженні матеріалів про життєвий шлях тільки знаменитих земляків або інших відомих осіб, пов'язаних з їхнім регіоном. Важливо, щоб на перший план виступало вивчення доль конкретних людей, історія «звичайних» сімей, повсякденність подій минулого і сьогодення.

Для прикладу, дослідницька робота учня Новоандріївського НВК Братухіна І., який описав життєвий шлях своєї бабусі Васильченко Валентини Іванівни.

Історія краю, місцеві події і явища вивчаються в єдності трьох тимчасових вимірювань: минуле - сьогодення - майбутнє. Так, вивчаючи з школярами історію села, важливо познайомити їх з його сучасним станом, а також перспективами оновлення і розвитку. Подібний підхід учить дітей більш глибоко осмислювати послідовність подій, виявляти причинно-наслідкові зв'язки, сприяє формуванню історичного мислення.

Одна з проблем, пов'язаних з вивченням в школі минулого рідного краю, як і історії Вітчизни так і світу в цілому, - різностороння оцінка подій і явищ минулого, справ, вчинків і діяльності людей, суспільних груп і організацій, державних установ і структур. Її слід давати з наукових позицій, з позицій правди і моральності, з урахуванням особливостей даної епохи, традицій, ідеалів і цінностей, що розділяються людьми того часу.