ТеренСтеп

TerenStep

kowalik@mail.ru

Організація краєзнавчої роботи

в школі, в малому місті, селищі, селі

(здобуття навичок збору та розміщення краєзнавчої інформації

за допомогою Інтернет - мережі)

Інтенсивний розвиток сфери освіти на основі використання інформаційних і телекомунікаційних технологій стає найважливішим національним пріоритетом.

Вступ

У останнє десятиліття різко зріс інтерес до проблем вивчення рідного краю. З одного боку, це дань моді, з іншою - насущна необхідність, і диктується вона потребами суспільства в створенні умов для становлення громадянина. Інтерес до того, що найближче, - основа інтересу до всього іншого і шлях до розуміння цього іншого, до розвитку загальних уявлень про світ і суспільство.

Необхідність вивчення своєї малої Батьківщини в першу чергу пов'язана з великими можливостями шкільного краєзнавчого гуртка в створенні умов для успішної адаптації і творчої самореалізації підростаючого покоління за місцем проживання. Виховують патріотизм з опорою на природу, побут, культуру і духовні цінності. Учні дістають можливість самостійно проводити дослідження, тобто фактично знову відкривати вже відомі факти і події минулого за допомогою матеріалів музеїв, науково-популярної літератури, ресурсів Інтернет.      

 Дослідницька діяльність - специфічний вид діяльності людини і вимагає певної бази, наукових кадрів. У великих наукових центрах, таких, як Київ, Харків, Львів і ін., такі проблеми за наявності бажання розв'язуються. Набагато складніше цю проблему вирішити в умовах малих міст і містечок, сільських шкіл.

Зберегти, систематизувати, забезпечити швидкий доступ до краєзнавчої інформації - одне з головних завдань, що стоять перед краєзнавчим гуртком в  школі.

За роки існування краєзнавчого гуртка і шкільного краєзнавчого музею в Новоандріївському навчально-виховному комплексі були накопичені значні краєзнавчі інформаційні ресурси і ми зіткнулися з необхідністю розширення доступності цих ресурсів, яке не представляється можливим без  використання Інтернет технологій.

Здійснити комплексний підхід при розміщенні краєзнавчої інформації, повноту і достовірність представленого на сайті матеріалу, організувати добре продуману структуру сайту, зручну для користувачів навігацію.

Все це було втілене у веб-сайті краєзнавчого гуртка Новоандріївського навчально-виховного комплексу - ТеренСтеп      http://www. terenstep.narod.ru

Нижчеописана методика всеосяжно не охоплює всіх сторін краєзнавчої діяльності, вона описує лише організацію краєзнавчої роботи. Її адресатами є зацікавлені вчителі та інші любителі краєзнавства, охочі налагодити краєзнавчу роботу в своїй школі або в своєму поселенні у складі групи школярів.

При цьому ми виходимо з того, що:

·  краєзнавчою роботою можуть займатися вчителі будь-якого профілю;

·  робота ця може проходити як в рамках урочної, так і позаурочної діяльності;

·  у складі команди можуть бути не тільки вчителі і школярі, але і всі охочі. 

ЕТАПИ ОРГАНІЗАЦІЇ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ

I етап. Створення групи однодумців

Вони навчаться:

·   створювати веб-сторінки;

·   отримають досвід роботи по проведенню інтерв'ю;

·   отримають досвід роботи в архівах і бібліотеках;

·   отримають досвід редагування текстів;

·   навчаться проводити пошук в Інтернеті потрібних тем (текстів, фотографій, ілюстрацій, і т.д.);

·   їх опубліковані в Інтернеті матеріали дозволять їм посилатися на них в своїх сторінках, показувати їх друзям і родичам;

·   залишати про себе пам'ять прийдешнім поколінням;

·   отримають досвід і навички в іншій роботі, що має відношення до краєзнавства.

Цей перший етап займе якийсь час, одні відсіються, інші прийдуть. Для обговорення проекту (і в цілому всієї краєзнавчої роботи) потрібно створити щось на зразок клубу, на засіданнях якого колективно провести обговорення проекту: дізнатися, кого що цікавить, хто що вже читав, кого привернути, хто може сприяти і т.п. Не слід затягувати цей етап, інакше все так і закінчиться розмовами. Але, з іншого боку, цей етап необхідний для вироблення загальної стратегії і тактики. Та і вихованці вчитимуться дискутувати, обстоювати свою думку, поважати чуже.

II етап. Розподіл обов’язків

·   група тих, хто відповідатиме за Інтернет - адже проект мережевий, все викладатиметься в Інтернет. Це повинні бути ті, хто вже уміє створювати веб-сторінки. Вони повинні будуть оформляти і викладати в мережу знайдені матеріали.

·   група, яка займеться пошуком різних матеріалів про ваше поселення, жителів, ветеранів війни та праці в мережі Інтернет. Напевно, до неї увійдуть ті, хто має можливість користуватися Інтернет (з будинку, з роботи батьків і т.д.). При необхідності навчаємо їх користуванню пошуковими сайтами і способами збереження знайденого на диску або на дискетах. Цей знайдений матеріал спільно зі всіма членами клубу проглядаємо на засіданнях клубу - всі повинні знати про роботу всіх (щоб не повторюватися, щоб робота носила сумісний колективний характер)

·   група тих, хто займеться бібліотекою. Якщо це обласне місто або місто із старими бібліотечними фондами, то потрібно буде відправитися і туди. Якимсь чином потрібно зацікавити бібліотекарів, щоб вони дозволили сканувати цікавий матеріали, може бути навіть давати окремі старі газети додому або в школу для сканування. Або знайти можливість сканувати в бібліотечній залі.

·   група "усних інтерв'юєрів". Вони повинні бути направлені до літніх людей, які пам'ятають і можуть розповісти про події вашого поселення, віддалені від наших днів. Деякі і в дуже похилому віці всі добре пам'ятають і іноді непогано можуть розповісти. Список цих людей потрібно скласти наперед і планомірно їх обійти, деяких відвідати навіть не один раз.

Тут, правда, виникає проблема записів. Як записувати? Що питати? Записувати краще на комп’ютер, відеокамеру або диктофон. Досвід показує, що на звичайний магнітофон багато не запишеш - багато плівки треба, це дорого. Плівки стираються, пропадають, зберігати їх марно - через декілька років всі стрічкові магнітофони вийдуть з ладу і відтворити записане і прослуховувати буде ні на чому.

Отже, записуємо все на цифрові носії. Чому на цифрові? Тому що не завжди є можливість відразу ж перевести аудіозапис в стенограму, іноді до неї доводиться повертатися навіть через рік. Можна навіть уявити, що до цих файлів доведеться звернутися через 5-10 і більше років. У цифрі все збережеться. На звичайних плівках - ні.

І слід повчитися розпитувати. Бесіду потрібно вести так, щоб розповідач  "відкрився". Щоб він побачив дійсну зацікавленість в його житті, в подіях, яким він був свідком або в яких безпосередньо брав участь. Це не так легко, тому спочатку вихованці повинні бути присутніми при інтерв'ю, які бере дорослий.

III етап. Пропаганда проекту

Наступає він через деякий час після того, як реально приступили до роботи над проектом. Якщо робота вже пішла, то ті, на кого буде направлений проект: бізнесмени, органи влади, журналісти, широка громадськість, відгукнуться, побачивши реальні результати вже зробленої роботи.

Навіщо взагалі привертати громадськість? Дійсно, можна і не привертати, можна обходитися власними силами. Але якщо до вашого проекту будуть привернуті додаткові сили і можливості місцевого співтовариства, то і ваші можливості збільшаться.

IV етап. Залучення партнерів

Йдеться про те, що на самому початку створення вашого сайту ви розміщуєте на ньому оголошення-розповідь про проект і запрошуєте приєднатися до нього всіх, кого цікавить історія і сучасність (у краєзнавчому аспекті) вашого поселення. Хоч і не відразу, але результати можуть перевершити ваші очікування, або принаймні, відповідати їм.

Працюючи над сайтом  малої батьківщини,  доводиться :

·   вести просто листування з різними людьми, які колись жили в цьому ж районі;

·   відповідати на запити і прохання по встановленню та відновленню загублених споріднених або дружніх зв'язків;

·   поміщати на сайт фотографії (як старі, так і нові);

·   терміново збирати матеріал по окремих людях або темах, на які звертають увагу ("він знає те-то і те-то, але він в похилому віці, покваптеся ...");

·   вносити зміни, уточнення у вже опубліковані матеріали (наприклад, що стосуються ветеранів або загиблих солдатів та інші);

·   просити прислати спогади (фотографії) людей, які несподівано написали (деякі з них живуть зовсім в інших краях);

·   просити прислати фотографії, уточнення, довідки, карти і т.п.

Іноді люди самі присилають якісь матеріали (розповіді,  фотографії, карти і т.д.), інколи ці матеріали бувають дуже лаконічними, доводиться висилати їм детальний запитальник, а потім редагувати присланий матеріал.

Таким чином, цією можливістю - залучення  до проекту - не слід нехтувати, воно може бути дуже плідним

Висновок

Підсумком командної роботи є нові корисні краєзнавчі ресурси. Все більше людей зможуть дізнатися про наш край, і віртуальне краєзнавство – це неоцінимий і вже незамінний засіб вивчення історії рідної землі.

Комп'ютерна технологія розвиває ідеї програмованого навчання, відкриває абсолютно нові, ще не досліджені технологічні варіанти навчання, пов'язані з унікальними можливостями сучасних комп'ютерів.

Але найголовніше, що в ході виконання дослідницьких завдань інтернет-проектів на перенесення, застосування знань і умінь, одержаних в різних шкільних дисциплінах, у учнів  накопичується індивідуальний досвід творчої діяльності.